Менінгококова інфекція, причини, симптоми, заходи профілактики.

Існують дві форми менінгококової інфекції. Розрізняють локалізовану і генералізовану форми цього інфекційного захворювання. При локалізованій формі людина може бути носієм менінгокока. Збудник розвивається і живе на слизовій носа, звідти і виділяється в навколишнє середовище. Локалізована форма захворювання проявляється і у вигляді менінгококового назофарингіту. Тоді симптоми захворювання
нагадують звичайну застуду. Менінгококовий назофарингіт може бути самостійним захворюванням або сигналізувати про наближення меннінгіта.
Причини
Менінгокок передається виключно від людини до людини. Заразитися можна від хворої або від бактеріоносія. У другому випадку симптоми відсутні, хоча людина виділяє інфекцію у навколишнє середовище. Інфекція передається в основному повітряно- крапельним шляхом, при кашлі або чханні від джерела інфекції. Заразитися можна тільки під час тісного контакту з хворою людиною або носієм інфекції – відстань менше 0,5 метрів вважається небезпечним, тривалість спілкування не повинна бути менше 2 годин.
Вчені визначили, що існує генетична схильність до інфекції. Зазвичай пік захворюваності припадає на осінньо-зимовий період, коли імунітет ослаблений нестачею вітамінів і спостерігаються часті переохолодження.
Симптоми
Як зазначалося вище, у носія захворювання симптоми менінгококової інфекції можуть не проявлятися.
У хворих же клінічна картина залежить від форми інфекції:
 назофарингіт – запалюються слизові носа і глотки. Пацієнт скаржиться на біль в горлі, закладеність носа, що типово в разі звичайної застуди. Температура піднімається до 37,5-38 ° С. Самопочуття погіршується незначно. Як вже зазначалося вище, назофарингіт може бути передвісником менінгіту;
 менінгіт – запалюється тверда мозкова оболонка. Починається хвороба дуже гостро. Дуже часто можна визначити навіть час, коли відбулося зараження. Температура підвищується до 39-40 ° С, супроводжується ознобом і частою блювотою, головним болем, судомами. Хворий страждає від гиперстезии, підвищеної чутливості до всіх подразників – звуки здаються занадто гучними, світло – надмірно яскравим, підвищується чутливість шкірних покривів. У цьому стані можливі непритомність, втрата свідомості, ймовірно наступ коми.
 серед специфічних симптомів слід зазначити ригідність м'язів на потилиці – вони “зведені” і напружені. Хворий не в змозі притиснути до грудей підборіддя, у важкому стані – підняти його і навіть відірвати від подушки. Ноги розгинаються насилу – симптом Брудзинського. Характерна поза «лягавої собаки», коли голова закинута назад, а ноги підтягнуті до живота;
 менінгококцемія – характеризується розмноженням і циркуляцією менингококка в крові хворого, при цьому відбувається ураження всіх органів. Про розвиток захворювання сигналізує різкий підйом температури, часто до 40 градусів за Цельсієм.
Хворий стає млявим, майже не рухається (адинамія), але в той же час неспокійним. Виникає нудота, блювота. Навколо суглобів часто можна розгледіти припухлість, вони
болять при русі.
На тілі хворого з’являються характерні висипання. Висип при менінгококовій інфекції має форму зірочок, що піднімаються над поверхнею шкіри, синьо-фіолетового кольору. Місця її локалізації – щоки, груди, живіт, стегна, сідниці, іноді навіть білки очей.

Не завжди інфекція проходить безслідно для здоров’я. Можливий розвиток астенічного синдрому, коли вже після одужання пацієнт відчуває загальну слабкість, млявість, періодичні головні болі. Часто спостерігається підвищення внутрішньочерепного тиску (гіпертензивний синдром), зниження сили м’язів в одній половині тулуба (геміпарез), погіршується слух. У деяких випадках прямий наслідок
менінгіту – епілепсія. Вона розвивається через утворення вогнища патологічного збудження в корі головного мозку.
Заходи профілактики
Профілактика менінгококової інфекції допоможе уникнути розвитку запалення мозку. Хворі на менінгококову інфекцію підлягають ізоляції, щоб захворюваність на менінгококову інфекцію, не поширилася далі.
Від інфекції вбереже протименінгококова вакцина, нею при необхідності прищеплюють вагітних жінок. Якщо стався контакт з носієм інфекції, призначають профілактику антибіотиками і спеціальними імуноглобулінами.
Знизити ризик зараження в зимовий період допоможе прийом полівітамінів або вітаміну С. У період повного здоров’я необхідно проводити гартуючі процедури, і також уникати переохолодження.