Обережно дирофіляріоз!

Дирофіляріоз – це небезпечне захворювання, яке поширене серед тварин (собак, котів, деяких диких ссавців), але останнім часом в Україні почастішали випадки цього захворювання і серед людей.
За офіційними статистичними даними дирофіляріоз, спричинений Dirofilaria repens – єдиний трансмісивний гельмінтоз місцевого характеру, що реєструється в Україні і має тенденцію до зростання. Кількість виявлених хворих за останні 10 років продовжує збільшуватися: захворюваність підвищилася у 52 рази. Частка цього гельмінтозу з усіх паразитарних хвороб в Україні становить 0,01%.
Розвиток дирофілярій як біогельмінтів проходить із подвійною зміною господарів: кінцевого і проміжного. Кінцеві господарі дирофілярій — м’ясоїдні тварини родин псових і котячих, у яких дорослі паразити знаходяться в підшкірній сполучній тканині. Вони є джерелом інвазії. Проміжні господарі й переносники — комарі родів Anopheles, Culex, Aedes. Переносниками можуть бути кліщі, блохи, інші комахи. Людина є факультативним, випадковим і кінцевим господарем гельмінтів.
Личинки (мікрофілярії) через укус комара потрапляють у кров тварин, де через 6 міс з них розвиваються статевозрілі самки і самці, які локалізуються в підшкірній сполучній тканині. Самка в організмі тварини виділяє за добу до 5 тис. личинок, які циркулюють у крові тварин протягом 5–9 міс. Максимальний термін життя дирофілярії в організмі господаря становить 2 роки, за цей період самка гельмінта виділяє до 20 млн личинок.
Зараження людини на дирофіляріоз відбувається лише при укусі інфікованим комаром, який насмоктався крові зараженого собаки. В організм людини потрапляють личинки паразита, які повільно ростуть. Проте статевої зрілості в організмі людини гельмінт не досягає. Тому утворення мікрофілярій і подальшого виділення їх у кров не відбувається, через що людина не може бути джерелом інвазії. Зазвичай в організмі людини паразитує одна особина, здатна мігрувати на відстань до 30 см/добу.
Збудники дирофіляріозу бувають декількох видів.
Внутрішній дирофіляріоз у мешканців Австралії, Японії, США, Канади, Південної Європи (Італія, Франція та ін.) діагностують як легеневе захворювання у більшості випадків із безсимптомним перебігом. Патологічні зміни виявляють випадково під час рентгенологічного обстеження або після проведення лобектомії у зв’язку з підозрою на злоякісне новоутворення. Іноді хворі відзначають біль у грудній клітці, рідше — кровохаркання. Рентгенологічно визначають ураження в легенях діаметром 1–2 см. Зафіксовано летальний кінець у декількох людей, в яких виявлено дорослі дирофілярії в серці та легеневій артерії.
Підшкірний дирофіляріоз, який реєструється на нашій території. Доросла дирофілярія цього виду – круглий ниткоподібний гельмінт, білого кольору, довжиною 13-17 см, товщиною з сурову нитку. Дорослі гельмінти локалізуються під шкірою або слизовою оболонкою на любій частині тіла, найчастіше – в органах зору (повіки, очне яблуко, кон’юнктива). Такі хворі звертаються за медичною допомогою до окулістів в найбільш ранні терміни, тому що в місці локалізації гельмінта відчувають наявність іншорідного тіла, або печію, свербіж, з’являється пухлинка з просяне зерно, що порушує функцію органа зору. Якщо ж така пухлинка виникає під шкірою кінцівок або тулуба, то хворий помічає її не одразу і звертається до лікарів навіть через рік після зараження. Характерним симптомом захворювання є міграція гельмінта, що проявляється в пересуванні чи ущільненні «пухлини» під шкірою.
Іншими симптомами захворювання можуть бути головний біль, нудота, слабкість, підвищення температури тіла, сильний біль у місці локалізації гельмінта з іррадіацією по ходу нервових стовбурів. Лікування дирофіляріозу відбувається шляхом хірургічного видалення гельмінта.
У сучасних умовах профілактика дирофіляріозу включає:
– спостереження за станом здоров’я домашніх тварин, їх захист від комах;
– своєчасне виявлення та лікування хворих на дирофіляріоз тварин як джерела хвороби (здійснюється ветеринарною службою);
– проведення ентомологічного спостереження за чисельністю комарів, контролю за знищувальними заходами щодо них — деларваційними та дезінсекційними (здійснюється підприємствами усіх форм власності);
– лікування та диспансерний нагляд (до 3 міс) хворих (здійснюється лікувально-профілактичними закладами);
– санітарно-просвітню роботу серед населення, особливо серед утримувачів домашніх тварин, які можуть стати джерелом інвазії;
– застосування населенням засобів індивідуального захисту від комах.
Бережіть себе. При появі симптомів одразу звертайтеся до лікаря!

Добропільська філія ДУ «Донецький ОЦКПХ МОЗ»