Чим небезпечна дифтерія?

Дифтерія – це інфекційна хвороба, її збудник – бактерія, ім’я якої Corynebacterium diphtheriae.

Небезпечна вона тим, що вміє виробляти токсин, який гальмує утворення білка в організмі. А ще в ділянці запалення утворюються плівки, які можуть призвести до утрудненого дихання, асфіксії. А всмоктування в кровотік токсину -до ускладнень, таких як міокардит, неврит, ураження нирок і порушення системи згортання крові. Саме від ускладнень дифтерії помирають хворі. Чим швидше після початку хвороби розвиваються ускладнення, тим більша імовірність смерті. Смерть настає у 5-10% хворих.

Захворювання передається повітряно-крапельним шляхом. Інкубаційний період (від зараження до перших проявів хвороби) складає 2-5, іноді до 10 днів. Дифтерія може вражати слизові оболонки будь-яких локалізацій, частіше глотку, мигдалики, гортань, ніс; рідко вульвовагінальну ділянку, кон’юнктиву. Окремо виділяють шкірну форму дифтерії. Симптоми при дифтерії глотки і мигдаликів- біль у горлі, нездужання, втрата апетиту, температура тіла до 38,5. За 2-3 дні на мигдаликах починає формуватися плівка з сірим або синюшним відтінком і поширюється на дужки, м’яке піднебіння, стінки глотки. При травмуванні плівок виникає кровотеча. Насторожуючим в цьому періоді є надто виражені прояви інтоксикації при відносно невеликій лихоманці.

До речі, носіями дифтерійної палички можуть бути люди, які не мають симптомів захворювання, але в носоглотці у них живуть, розмножуються і виділяються з кашлем і чханням небезпечні мікроорганізми.

При дифтерії гортані додатково є хрипота, зміна голосу і гавкаючий кашель. Як бачимо, початок хвороби підступний, схожий на ГРВІ, а коли вже появляються нальоти, виникає необхідність розрізняти ангіну і дифтерію. Самостійно це зробити неможливо.

Єдиним дієвим заходом проти поширення дифтерії є вчасне виконання щеплень, тоді навіть люди, котрі за станом здоров’я не можуть бути щеплені, будуть захищені за рахунок колективного імунітету.

Щеплення проти дифтерії проводять у 2, 4, 6 та 18 місяців, потім — у 6 років, 16, а далі ревакцинацію слід робити через кожні 10 років.

Ще одним засобом профілактики є власна гігієна – треба часто мити руки, протирати предмети, які могла торкатись потенційно хвора людина, часто провітрювати приміщення, особливо якщо там перебуває велика кількість людей. І, звичайно, при перших же симптомах необхідно звернутись до лікарів – чим швидше діагностують дифтерію та почнуть лікування, тим менше шкоди вона завдасть організмові.

Добропільська філія ДУ «Донецький ОЦКПХ МОЗ»